Після поразки Консервативної партії на федеральних виборах, в Альберті знову активізувалися голоси, які виступають за відокремлення провінції від Канади. Обурені політикою ліберального уряду, сотні прихильників сепаратизму нещодавно зібралися біля законодавчої асамблеї Альберти, вимагаючи більшої автономії або навіть незалежності.
Ця ідея не нова — історія сепаратизму в Альберті має глибоке коріння. У цій статті розглянемо історичне підґрунтя, сучасний стан руху, рівень підтримки серед населення, політичні реалії та роль корінних народів у цьому процесі.
Коротка історія сепаратистських настроїв в Альберті
Ідеї відокремлення Альберти зародилися ще в XIX столітті. У 1885 році видавець першої газети в Едмонтоні Френк Олівер писав, що мешканці Північного Заходу мають майже стільки ж самоуправління, як сибірські селяни, а правління Оттави він називав “деспотичним”.
У ХХ столітті тема сепаратизму виникала з новою силою кілька разів:
• 1970–80-ті роки — відповідь на програму Національної енергетики П’єра Трюдо.
• 1982 рік — єдиний випадок, коли до законодавчого органу Альберти був обраний сепаратист (Гордон Кеслер).
• 2000-ні роки — незадоволення Кіотським протоколом, підписаним урядом Жана Кретьєна.
• 2018–2020 — рух Wexit, що закликав до виходу всіх західних провінцій Канади, однак не досяг значного успіху.
Наскільки сильна підтримка сепаратизму серед жителів Альберти?
Опитування дають суперечливі результати:
• 2019 рік: Angus Reid Institute — 60% альбертців були відкриті до ідеї західного сепаратизму; ThinkHQ — лише 23% чітко підтримували відокремлення.
• 2025 рік: підтримка ідеї виходу Альберти з Канади зростала до 30%, якщо уряд знову формували ліберали.
• Опитування Association for Canadian Studies: 63% жителів Альберти вважають загрозу сепаратизму серйозною.
• Підтримка різних форматів:
• 35% — за незалежний блок із чотирьох західних провінцій
• 30% — за союз Альберти та Саскачевану
• 29% — за повну незалежність Альберти
Проте більшість все ще проти: найпопулярніший варіант — союз чотирьох провінцій — не підтримують 65% жителів Альберти.
Хто ці прихильники сепаратизму?
Сепаратистські партії Альберти — це переважно праві або ультраправі політичні об’єднання:
• Wildrose Independence Party of Alberta
• Independence Party of Alberta
• нова Republican Party of Alberta
Більшість їхніх прихильників — консерватори. Наприклад, у 2023 році 83% виборців Об’єднаної Консервативної Партії вважали, що Альберта не отримує належної поваги в рамках Канади.
Чи може Альберта реально відокремитися?
Юридичні кроки:
1. Референдум — або ініційований урядом, або за ініціативою громадян (потрібно зібрати ~180 000 підписів).
2. Акт про ясність (Clarity Act) встановлює, що:
• Має бути чітке формулювання питання референдуму;
• Потрібна “чітка більшість” (формально не визначена, але зазвичай вважається 51%);
• Має розпочатися переговорний процес з федеральним урядом та всіма провінціями;
• Необхідно внести зміни до Конституції.
Правники стверджують, що це — надзвичайно складний процес. Професор права Ерік Адамс із Університету Альберти назвав відокремлення “майже неможливим”.
Що думають корінні народи?
Уся територія Альберти охоплена договорами (Treaties 6, 7 і 8), і понад 813 000 гектарів — це землі резервацій. Після заяви прем’єрки Даніель Сміт про можливість референдуму, вожді Перших Націй провели термінову нараду та категорично засудили ідею сепаратизму.
Це змусило уряд внести термінові зміни в закон — жоден референдум не може порушувати права корінних народів, передбачені розділом 35 Конституції Канади.
Правники наголошують, що:
• Перші Нації мають бути повноцінними учасниками будь-яких переговорів про відокремлення.
• Неможливо автоматично передати обов’язки уряду Канади майбутньому уряду незалежної Альберти.
• Без гарантій захисту прав корінних народів, Канада не зможе юридично дозволити відокремлення.
Підсумуємо:
Сепаратизм в Альберті — це не нова ідея, але й досі вона не мала значного політичного успіху. Більшість жителів провінції не підтримує реальне відокремлення, хоча почуття відчуження та незадоволення Оттавою справді існує.
З правової точки зору, процес відокремлення є надзвичайно складним, вимагає конституційних змін і широкої підтримки. А роль корінних народів робить ситуацію ще складнішою.
Поки що йдеться більше про політичний тиск, ніж про реальну загрозу розпаду Канади. Але ситуація заслуговує на увагу.
Стаття підготовлена використовуючи матеріали National Post