Примирення між Канадою та корінними народами триває вже понад десятиліття, але шлях цей усе ще далекий від завершення. Попри створення Національного дня правди та примирення, часткову реалізацію закликів до дій та зростання суспільної обізнаності, лідери корінних громад наголошують: роботи попереду ще дуже багато.
Що означає 30 вересня: Національний день правди та примирення / Orange Shirt Day
• 30 вересня щороку відзначається як National Day for Truth and Reconciliation (Національний день правди та примирення), щоб вшановувати жертви системи інтернатних шкіл, їхні родини та корінні громади.
• Цей день також збігається з Orange Shirt Day, рухом, започаткованим корінними громадами, що підкреслює травми інтернатної системи й пам’ять про дітей, які не повернулися додому.
• Символ — помаранчева сорочка — означає втрату культури, гідності, свободи, з якою зіштовхнулися багато корінних дітей.
• День був встановлений як федеральне законне свято відповідно до закону Bill C-5, який набрав чинності 2 серпня 2021 року, щоб зробити 30 вересня оплачуваним святом для федеральних працівників та робочих місць під федеральним регулюванням.
Офіційна частина святкувань включає:
• освітні та пам’ятні заходи по всій країні;
• освітлення парламентської Вежі (Peace Tower) і Сенату у помаранчевий колір у вечірні години, як символ вшанування.
• Національні комеморативні збори «Remembering The Children», які транслюються наживо з пагорба Парламенту (Parliament Hill).
• фінансування місцевих комеморативних заходів — у 2025 році федеральне міністерство Культури (Canadian Heritage) профінансувало близько 340 подій по всій Канаді.
• У провінціях також запроваджують законодавчі зміни, щоб зробити цей день святом із оплатою:
• Наприклад, Манітоба додала 30 вересня як оплачуване свято в провінційне законодавство у грудні 2023 року (в межах своєї юрисдикції).
• Також інші території й провінції — Північно-Західні території, Нунавет, Юкон — внесли зміни до законів праці, щоб 30 вересня став “general holiday” чи “statutory holiday”.
Особисті історії: усвідомлення, біль і натхнення
Близько чотирьох років тому активістка з Вінніпега, Вівіан Кетчам — сама колишня студентка інтернатної школи — започаткувала кампанію «листівок примирення», попросивши людей написати, що для них означає примирення з корінними народами. Серед сотень листівок її вразив текст 80-річної жінки, яка зізналася, що все життя була під впливом упереджень, нав’язаних батьками. Ця листівка виявилася символом того, що люди можуть змінюватися навіть у похилому віці.
Вівіан носить джинсову куртку з перевернутим прапором Канади — символ напруги й тривоги у відносинах між державою й корінними громадами. І вона не планує її знімати найближчим часом.
10 років після Звіту TRC: виконання закликів до дій
• У 2015 році Truth and Reconciliation Commission (TRC) опублікувала свій фінальний звіт із 94 закликами до дії.
• За даними громадської ініціативи Indigenous Watchdog, біля 40% із цих закликів ще не реалізовано або процес реалізації зупинився.
• Один із ключових пунктів — створення Національного дня правди та примирення — був реалізований.
Громадська думка: росте обізнаність і надії
Опитування Environics Institute (2025 рік, 5,391 респондент) показали:
• 67% канадців заявили, що хоча б частково знайомі з історією інтернатів (у 2021 році таких було 60%).
• Серед опитаних: 56% корінних людей і 54% некорінних оцінюють стосунки між двома групами як позитивні.
• Загалом 62% канадців настроєні оптимістично щодо перспектив примирення (серед корінних — 66%).
• Щодо ролі уряду в цьому процесі:
• 37% вважають, що уряди «не зробили достатньо»,
• 29% — що зробили досить,
• 22% — що «забагато».
• Молодші респонденти частіше вважають, що уряди мають діяти більш активно.
Виклики тут і зараз
• Колишні учасники інтернатів старіють, і з кожним роком їх стає менше — Вілсон підкреслює «терміновість» у діях.
• Новостворена Національна рада з примирення має видавати щорічні звіти про прогрес у виконанні закликів до дій.
• У спільнотах усе ще тривають кризи:
• У громадах Ojibways of Onigaming (Манітоба) оголошений надзвичайний стан через високий рівень самогубств серед молоді.
• У їхній території видобувні компанії діють без згоди громади — лідер вважає це «не примирення».
• Метиси наголошують, що примирення — це двосторонній процес: корінні спільноти також мають працювати над освітою, економікою, самостійністю.
• Нові покоління лідерів (зокрема, молоді жінки-вождки) бачать примирення як довготривалий шлях і беруть на себе зобов’язання не зупинятися.
Підсумуємо:
Національний день правди та примирення — це не просто дата в календарі. Це офіційно визнаний момент, коли країна зупиняється, щоб пригадати, вшанувати, вчитися й діяти. Але встановлення свята — лише один крок.
Справжнє примирення вимагатиме соціальних перетворень, політичної волі, змін у системах освіти, культури, законодавства — і готовності кожного канадця та кожної громади взяти участь у цьому процесі.
Стаття написана використовуючи матеріали:
