Цьогоріч в Едмонтоні відбувся вже 52-ий за рахунком Фестиваль спадщини. Традиційно він проходить у Hawrelak Park, однак уже третій рік поспіль, через реконструкцію парку, фестиваль тимчасово перенесено до Borden Park. Наступного року очікується повернення до оновленого Hawrelak Park.
На фестивалі були представлені 66 країн, кожна з яких демонструвала свою культуру, традиції, національну кухню та мистецтво. Протягом трьох днів відвідувачі мали змогу скуштувати страви з усього світу, насолодитися виступами, дізнатися більше про інші народи та побачити багатство багатокультурної Канади.
Щороку на фестивалі організатори обирають переможців у різних номінаціях серед усіх павільйонів. Цьогоріч, на жаль, Україна не увійшла до списку переможців, але це не применшує нашого внеску у фестиваль — і цього року наш павільйон справді перевершив сам себе.
Переможці Heritage Festival 2025:
Найкраща страва:
• 🥇 1 місце — Того: plantain + м’ясні шашлички
• 🥈 2 місце — Гана: джолоф рис з куркою
• 🥉 3 місце — Боснія і Герцеговина: ćevapi
Найкращий напій:
• 🥇 1 місце — Уганда: полуничний пунш
• 🥈 2 місце — Австралія: The Warney
• 🥉 3 місце — Гонконг: напій із кислої сливи
Найкращий десерт:
• 🥇 1 місце — В’єтнам: трикольоровий десерт
• 🥈 2 місце — Сербія: мекіке
• 🥉 3 місце — Таїланд: манго з клейким рисом
Найкраща розважальна програма:
• 🥇 Азербайджан
• 🥈 Еквадор
• 🥉 Ліван
Найкраща культурна експозиція (Vignette):
• 🥇 Indigenous
• 🥈 Китай
• 🥉 Філіппіни
Найкращий павільйон загалом:
🏆 Indigenous Pavilion
Як виступила Україна?
Підготовка до фестивалю зазвичай триває кілька місяців, а найбільш інтенсивна робота — за тиждень до початку, протягом трьох днів фестивалю та ще кілька днів після нього, коли все прибирається та складається до наступного року.
Всю роботу роблять волонтери. Тому щиро дякуємо всім хто цього року долучився до організації цього фестивалю та допомагав нам достойно представити нашу країну.
Читати також: Український павільйон на Фестивалі культурної спадщини в Едмонтоні 2025 – День 1
Цьогоріч український павільйон перевершив усі наші очікування.
Ми вперше представили розширене меню, яке включало різні види вареників, млинців, борщ, узвар та ковбаса. На три дні фестивалю було заплановано 10 000 вареників із картоплею та чедером, але попит виявився настільки великим, що всі вони були розпродані вже за перші два дні.
На щастя, компанія Multicook Edmonton, яка цьогоріч допомагала, оперативно зреагувала на ситуацію — і виготовила ще 5 000 найпопулярніших вареників, які також були продані вже за кілька годин до завершення фестивалю.
Загалом український павільйон продав:
• 🥟 15 000 вареників з картоплею та чедером
• 🥟 5 000 вареників з іншими начинками
• 🥞 1 500 млинців
• 🍲 200 літрів борщу
• 🧉 305 літрів узвару
Читати також: Edmonton Heritage Festival: день нагород, аншлагів і вареників. Підсумки другого дня.
Під час фестивалю і після фестивалю я багато спілкувалася із волонтерами та гостями павільйону, щоб дізнатися їхню думку про наш павільйон і про фестиваль в загальному. Особливо цікаво було почути думку Наталії, яка волонтерила в нашому павільйоні і взагалі вперше була на фестивалі:
«Цьогоріч я вперше побувала на Heritage Day — і не як відвідувачка, а як волонтерка в українському павільйоні. Відповідала на запитання, радила, заохочувала — і з подивом помітила, як швидко втяглась у цю веселу метушню.
Звичайно, хотілося обійти всі локації… Очі розбігалися: тут танцювали яскраво вбрані в азербайджанських костюмах, там — лунала дивна мелодія, вирощена на іншому боці планети. У павільйонах країн Азії пахло прянощами й теплом, які несе дім. У павільйоні Румінії – сміх, танці, величезна черга і гомін. У повністю критому павільйоні Ізраїлю – повна тиша, ілюстрації на стінах, довідки з історії, сувеніри з Мертвого моря. Біля павільйону Кенії – барабани, від яких хотілося рухатися, навіть якщо не вмієш танцювати. Загалом біля павільонів країн Африки було велелюдно. Південна Корея демонструвала східні єдиноборства, біля них люди створили величезне коло. Просто серед інших локацій, “змійкою” ходили представники Китаю в неймовірних костюмах і з барабанами.
Я вдивлялась у обличчя — темні, світлі, засмаглі — і бачила в них щось спільне. Історію тих, хто збудував собі життя на перетині мов, кухонь, звичок і болю. Для мене цей фестиваль — не про “екзотику” й “етнічність”. Він — про пам’ять і взаємну пошану. Про подолану самотність. Про те, що Канада — країна, що вже вміє плекати розмаїття. Тут не треба «розчинятись» — тут можна зростати вглиб, як дерево, що пускає коріння в чужий ґрунт, аби дати тінь іншим» – цитата Наталії Ігнатченко.
Ми щиро дякуємо всім волонтерам, організаторам, партнерам і, звісно, всім відвідувачам, які підтримали український павільйон. Для нас це не просто фестиваль — це можливість розповісти про Україну, показати її теплоту, гостинність і багатство смаків.
До зустрічі наступного року — надіємось вже в Hawrelak Park!
